Історія розвитку таксі та таксометрів

Вважається, що коріння сучасного таксометра сягає античних часів. Стародавні римляни використовували прилад, з якого можна було виміряти відстань. Прилад був пов'язаний з колесами та використовував для розрахунку маленькі кульки. Щоправда, цей прилад не показував вартості поїздки, але користуючись певною таксою за одиницю відстані - кількістю кульок, можна було легко розрахувати вартість.

Про стародавні таксометри в Європі згадали лише у дев'ятнадцятому столітті, коли виникла масова потреба контролювати роботу найманих екіпажів із візником. Новий прилад – нащадок таксометра успадкував від свого античного предка привід від колеса, але вже міг виміряти не лише загальний пробіг екіпажу, а й шлях, пройдений з пасажиром, підраховуючи при цьому вартість поїздки. Цей прилад дозволяв контролювати зібраний візником виручку, тим самим виключаючи випадки приховування кучером її частини від господаря екіпажу.

Фактично, перші таксі з'явилися у Франції. То були моторизовані наймані екіпажі, які називалися фіакрами. Сталася ця знаменна подія у 1896 році. Історія фіакра походить від 17 століття. Тоді, коли автомобілів не було й близько, у невеликому французькому містечку Мо, заповзятливий француз Соваж організував невеликий парк кінних екіпажів. Парк був розташований поблизу каплиці Святого Фіакра і на екіпажах красувалося його зображення. Тому ці екіпажі стали називати фіакрами, а вже в 1896 році замість коней на екіпажі поставили бензиновий двигун і фіакри перетворилися на майже сучасне таксі.

Винахід таксометра у тодішніх водіїв захоплення не викликав - боялися, що не вдасться приховувати частину грошей від господаря і грошей стане набагато менше. Проте страхи не виправдалися. Попит на послуги таксі різко зріс і обсяг водійських гаманців також. Щоправда, нечесним водіям бізнес довелося покинути.

Щоправда, моторизовані екіпажі успіхом у населення не мали. По-перше, не було єдиного тарифу на перевезення, а по-друге, послуги перших таксі були дуже дорогими і бідному населенню було не по кишені. Багаті люди мали власні машини, а середній клас користувався послугами таксі дуже рідко. Перелом на користь суспільства до таксі стався завдяки одному цікавому винаходу. У 1891 році німецький вчений Вільгельм Брюн розробив перший таксометр. І 1896 року – через десять років після виїзду появи першого бензомоторного екіпажу вулицями німецького міста Штутгарта почали курсувати машини «Автомобільно-візницького підприємства». Ці шестимісні "Даймлери" з чотирисильними моторами стали першими у світі таксі. Щоправда, сама назва «таксі» з'явилася дещо пізніше.

Так таксометр благополучно перекочував на автомобілі-таксі. На початку ХХ століття лічильники-таксометри були найрізноманітнішими видами, типами, конструкціями та принципами дії. Існували механічні, електричні та навіть пневматичні лічильники. Незмінним залишався привід від колеса, але тепер автомобільного.

Зі звичним для нас місцем розташування таксометра в салоні автомобіля визначилися не відразу. Спочатку таксометр намагалися встановити там, де легше було приводити прилад у дію, що не завжди було зручно водієві, і вже зовсім неприйнятно для пасажира.

Тільки протягом великого відрізка часу таксометр знайшов своє законне і звичне для нас місце в салоні таксомотора. З моменту появи до наших днів конструкція таксометра постійно вдосконалювалася. Зменшувалися габарити приладу, його вага, змінювався зовнішній вигляд. Велика увага приділялася заходам, що дозволяють виключити несанкціонований доступ до реєструючих механізмів.